Лариса Косач прожила лише 42 роки — і майже половину з них боролася з хворобою. Але саме ця боротьба зробила її однією з найсильніших постатей в українській літературі. Те, що ми знаємо про неї зі шкільних підручників, — лише верхівка айсберга.
Хвороба, яка не зламала
У десять років Леся захворіла на туберкульоз кісток. Лікарі не давали надії на повноцінне життя, а вже в тринадцять вона опублікувала перший вірш у журналі «Зоря».
Хвороба не відступала десятиліттями. Через неї Леся не ходила до звичайної школи — навчалася вдома, але знала понад десять мов, вітчизняну і світову літературу, філософію та історію.
«Мені часом здається, що з мене вийшов би далеко кращий музика, ніж поет, та тільки біда, що натура утяла мені кепський жарт» — писала Леся Українка про свою хворобу.
Ось кілька фактів про те, як хвороба переплелася з її творчістю:
- туберкульоз кісток вразив її в 10 років, а пізніше розвинувся туберкульоз нирок;
- через хворобу вона роками лікувалася за кордоном — Крим, Єгипет, Грузія, Італія;
- «Лісову пісню» написала тяжко хвора за кілька днів на Кавказі;
- попри страждання, у рік смерті 1913-й вона продовжувала писати до останнього.
Сила духу Лесі Українки вражала сучасників. Іван Франко назвав її «єдиним мужчиною в нашому письменстві» — і це було найвищою похвалою від людини, яка сама пережив немало.
Леся як мандрівниця
Мандри для Лесі були не романтичною пригодою, а необхідністю. Вона їздила туди, де клімат міг полегшити біль. Але з кожної поїздки поверталася з новими образами, мовами та сюжетами.
| Країна | Мета поїздки | Що дала для творчості |
|---|---|---|
| Крим | Лікування | Знайомство з Мержинським, нові образи |
| Єгипет | Лікування | Орієнтальні мотиви у творах |
| Грузія | Лікування | «Лісова пісня» — ностальгія за Волинню |
| Італія | Лікування | Античні та ренесансні теми |
| Німеччина / Австро-Угорщина | Лікування і навчання | Знайомство з європейською культурою |
У Грузії, далеко від рідної Волині, вона згадувала поліські ліси дитинства — і саме звідти народилася «Лісова пісня». Твір, який вона написала за кілька днів, став одним із найвідоміших в українській драматургії.
Що Леся привозила з мандрів
Кожна країна залишала слід у її текстах. З Єгипту — орієнтальні образи й екзотичні пейзажі. З Італії — античні герої та ренесансна естетика. З Кавказу — туга за домом, яка стала поезією.
Кохання Лесі Українки
За маскою незламної поетеси жила жінка з бурхливим серцем. Її особисте життя не було простим.
Першим великим коханням став Сергій Мержинський — революціонер, якого вона зустріла в Ялті під час лікування. Вона називала їхні стосунки «дружбою», але поїхала до Мінська доглядати його всупереч забороні матері, коли він помирав. Саме в ті ночі біля його ліжка народилася поема «Одержима».
Після смерті Мержинського у 1901 році Леся одружилася з Климентом Квіткою — етнографом і музикознавцем. Він супроводжував її в усіх подорожях, записував народні пісні та підтримував до останніх днів.
«Особисте життя Лесі було сповнене емоційних вихорів — але саме вони живили її творчість, перетворюючи біль на поезію» — так характеризують дослідники її біографії.
Маловідомі факти з дитинства
Справжнє ім’я поетеси — Лариса Петрівна Косач. Псевдонім «Леся Українка» вона взяла пізніше, і він прикипів назавжди.
У родині її називали по-різному: Лариса, Леся, Зея, Мишолосія. Ім’я «Зея» давала їй мати — від назви сорту кукурудзи «зея японіка», бо дівчинка була тонка як стеблина. А «Мишолосія» — спільне прізвисько з братом Михайлом, з яким вона була невіддільна.
Ось що ще мало хто знає про її дитинство:
- Дітей Косачів навчали вдома і лише українською мовою — у часи, коли це було майже підривною діяльністю.
- Мати довго вважала Лесю менш здібною за брата Михайла.
- Перший вірш вона написала у дев’ять років.
- У тринадцять вже публікувалася в літературному журналі.
- Мріяла стати піаністкою — до хвороби серйозно займалася музикою.
- Якби жила сьогодні, психологи, мабуть, назвали б її дитиною-індиго.
Таланти, про які не пишуть у підручниках
Леся Українка знала понад десять мов — французьку, німецьку, англійську, грецьку, латину та інші. Вона перекладала для заробітку, коли родина потребувала грошей. Перекладала Гейне, Гюго, Гомера.
Крім поезії та драматургії, писала прозу, публіцистику, літературну критику. Частина творів залишилася незавершеною або маловідомою широкому читачеві.
Вплив на світову літературу
Сучасники порівнювали Лесю Українку з ГенрікомІбсеном та Генріхом Гейне. Не за схожістю стилю, а за масштабом думки та сміливістю тем.
Її драми виходили далеко за межі українського контексту — вона писала про вічні теми: свободу, зраду, любов, жертву. «Одержима», «Кам’яний господар», «Бояриня» — твори, які читають і досліджують у різних країнах.
Леся Українка перекладена багатьма мовами. Її образи й ідеї вплинули на цілі покоління українських письменників — і продовжують впливати сьогодні, коли тема незламності звучить якніколи актуально.
Похорон у 1913 році супроводжували два ряди поліцейських — пішим і кінним. Зрізали стрічки з вінків, не давали говорити промов. Але близько тисячі людей співали «Вічная пам’ять» не тричі, а цілу годину. Мовчати не вийшло ні тоді, ні після.
